Мілан перестає бути доступним: ціни на житло зростають швидше, ніж доходи

Ринок житла у Мілані продовжує показувати нерівновагу між вартістю житла та рівнем доходів населення. Згідно з третім звітом Обсерваторії доступного житла (OCA), представленим у квітні 2026 року, проблеми з оплатою житла вже не є тимчасовим явищем — вони стали стійкою структурною проблемою, яка перевищує 60% щомісячного доходу. Ця проблема вийшла за межі адміністративних кордонів міста і торкнулася всієї міланської агломерації.

Мілан залишається привабливим місцем для роботи та навчання, але стає все менш доступним для звичайних мешканців. Фахівці попереджають: без довгострокової стратегії це може серйозно підірвати соціальний та економічний баланс міста. Зростання цін випереджає зростання зарплат. У 2024 році вартість житлової нерухомості збільшилася на 8,5%, орендні тарифи підвищилися на 6,8%, водночас заробітна плата зросла лише на 4,2%, що менше рівня інфляції. Для працівників з середніми та низькими доходами ситуація ще складніша:

збільшились лише на 3,7%;

зарплати офісних працівників — на 2,6%.

Розрив між вартістю життя та доходами все більше впливає на можливість оренди чи покупки. Зростає значення сімейних накопичень, допомоги родичів або зовнішньої фінансової підтримки. Середня вартість оренди в Мілані становить 201. Одночасно зменшується кількість довгострокових контрактів і збільшується кількість тимчасових та гнучких форм оренди. Навіть житло з так званою "узгодженою орендною ставкою", яке раніше вважалося доступнішим, тепер наближається за ціною до ринкових пропозицій. В результаті цей інструмент практично втрачає свою соціальну функцію. Доходи населення поляризуються, житло стає менш доступним. Структура доходів у Мілані демонструє сильне соціальне розшарування:

Більше половини платників податків заробляють менше 26 000 євро на рік; майже третина — менше 15 000 євро.

Реальне населення Мілану перевищує офіційні показники

Одним із найцікавіших висновків дослідження є різниця між офіційною кількістю мешканців і фактичним населенням міста.

Недостатній розвиток готельної інфраструктури ще більше підвищив навантаження на приватний житловий фонд.

Проблеми доступності житла впливають вже не лише на сам Мілан, а й на сусідні міста агломерації. Навіть у добре зв'язаних з Міланом муніципалітетах ціни на оренду стрімко зростають. Багато мешканців переїжджають далі від центру у спробі зменшити витрати, але економія виявляється не такою значущою через транспортні витрати. поглиблюють 50–60% доходу;

при використанні автомобіля цей відсоток іноді сягає 80%.

Крім фінансового навантаження це створює додаткові екологічні та інфраструктурні проблеми.

Необхідні комплексні заходи

Автори звіту підкреслюють, що питання житла тісно пов'язане з соціальною політикою, class="ql-align-justify">Досвід приміських районів показує необхідність:

• координації між муніципалітетами;
• Фахівці вважають, що доступна оренда не повинна перевищувати 100–110 євро за квадратний метр на рік. Після перевищення цього порогу навіть представники ключових професій, необхідних для функціонування міста, починають виходити з ринку житла. Мілану потрібна довгострокова та комплексна політика, що об'єднує питання житла, транспорту та зайнятості на рівні всієї міської агломерації.