Мілан стає все менш доступним: ціна на житло зростає швидше, ніж доходи

На ринку житла у Мілані продовжується нерівновага між вартістю житла та рівнем доходів населення. Згідно з третьою звітністю Обсерваторії доступного житла (OCA), представленою у квітні 2026 року, труднощі з оплатою житла вже не можна вважати тимчасовим явищем — вони стали стійкою структурною проблемою, коли витрати на житло можуть складати 60% заробітку за місяць. Ця проблема вже виходить за межі адміністративних кордонів міста і охоплює всю міланську агломерацію.

Мілан залишається привабливим центром для праці та навчання, але водночас стає все менш доступним для звичайних мешканців. Експерти попереджають: без довгострокової стратегії це може серйозно позначитися на соціальному та економічному балансі міста. Зростання цін випереджує зростання заробітної плати. У 2024 році вартість житлової нерухомості для покупки зросла на 8,5%; орендні тарифи підвищилися на 6,8%; тоді як заробітна плата зросла лише на 4,2%, що нижче рівня інфляції. Для працівників з середніми та низькими доходами ситуація ще гірша:

зросли лише на 3,7%;

зарплати офісних працівників — на 2,6%.

Розрив між вартістю життя та доходами все більше впливає на можливість оренди або купівлі. Зростає значення сімейних накопичень, допомоги родичів або зовнішньої фінансової підтримки. Середня вартість оренди в Мілані досягла 201. Одночасно зменшується кількість довгострокових контрактів і зростає кількість тимчасових та гнучких форм оренди. Навіть житло з так званою "узгодженою орендною ставкою", яке раніше вважалося більш доступним, тепер наближається за ціною до ринкових пропозицій. У результаті цей інструмент майже втрачає свою соціальну функцію. Доходи населення поляризуються, житло стає менш доступним. Структура доходів у Мілані показує сильне соціальне розшарування:

Більше половини платників податків заробляють менше 26 000 євро на рік; майже третина — менше 15 000 євро.

Реальне населення Мілану перевищує офіційне

Одним з найцікавіших висновків дослідження є різниця між офіційною кількістю мешканців і фактичним населенням міста.

Недостатній розвиток готельної інфраструктури ще більше збільшиває навантаження на приватний житловий фонд.

Проблеми доступності житла торкнулися вже не лише самого Мілана, а й сусідніх міст агломерації. Навіть у добре пов'язаних з Міланом муніципалітетах вартість оренди швидко зростає. Багато мешканців переїжджають далі від центру, щоб зменшити витрати, але зберігати високі транспортні витрати. поглинає 50–60% доходу;

при використанні автомобіля ця частка іноді досягає 80%.

Окрім фінансового навантаження це створює додаткові екологічні та інфраструктурні проблеми.

Наслідувати комплексні заходи

Автори звіту підкреслюють, що житлове питання тісно пов'язане з соціальною політикою, class="ql-align-justify">Досвід приміських районів показує необхідність:

• координації між муніципалітетами;
• Експерти вважають, що доступна оренда не повинна перевищувати 100–110 євро за квадратний метр на рік. Після подолання цього кордону навіть представники ключових професій, необхідних для функціонування міста, починають витіснятися з ринку житла. Мілану необхідна довгострокова та комплексна політика, що поєднує питання житла, транспорту та зайнятості на рівні всієї міської агломерації.